Змінити режим перегляду


АНАЛІЗ
 Властивості об’єктів:

Розвиток металургійних виробництв в Україні


  • Не зважаючи на те, що залізо добувати важко, варіння його для наших пращурів було звичайною справою, так стверджують археологи. Виробництво заліза на території України відоме з VII–V ст. до н.е. За часів Київської Русі набув поширення так званий сиродутий процес добування заліза способом безпосереднього відновлення залізних руд деревним вугіллям у горнах. Одну з найбільших домн XIII століття розкопали поблизу Бердичева. У XIV–XVIII ст. на Поліссі, Київщині, у Прикарпатті й Галичині здійснювалось виробництво у горнах і примітивних домницях. На Поліссі наприкінці XVIII ст. з’явилися перші невеликі доменні печі, в яких із місцевих болотних руд виплавляли ливарний чавун. Заводське виробництво чорних металів в Україні набуло розвитку наприкінці XIX ст. одночасно з промисловою розробкою покладів кам’яного вугілля у Донбасі і залізних руд у Криворізькому і Керченському басейнах. Перша доменна піч, що працювала на кам’яному вугіллі, була споруджена на початку XIX ст. в Луганську, а перший металургійний завод став до ладу у 1872 р. в Юзівці (Донецьк). На Україні діяло 42 доменні і 72 мартенівські печі, 28 конвертерів. Видобутком з надр землі корисних копалин займається гірничодобувна промисловість. На металургійних заводах з руд добувають метали або сплави у вигляді, зручному для дальшого використання. Швидкий ріст металургії почався після промислового перевороту. Розвиток машинного виробництва викликав підвищений попит на метали, насамперед на чавун і сталь. Сучасний транспорт, особливо повітряний, хімічна промисловість, електротехнічні споруди, радіо, зв’язок, електроніка, автомашина, ядерна техніка, які характеризують нашу епоху, потребують різноманітних металів. Тепер використовують майже всі метали, які зустрічаються в природі. Однак, металургійні заводи забруднюють навколишнє середовище відходами, пилом, отруйними газами (оксидами Сульфуру, Нітрогену. Карбону), шлаками, стічними водами. Найбільшої шкоди ці підприємства завдають повітряному басейну, спричиняючи кислотні дощі, а також земельним ресурсам, утворюючи кар’єри, відвали, шлаконакопичувачі, а також сильне теплове забруднення (1 га відвалів отруює біля 5га сусідніх земель), недаремно список найбільш забруднених міст очолюють такі металургійні центри, як Дніпропетровськ, Маріуполь, Запоріжжя, Макіївка, Дніпропетровськ, Комунарськ. Підприємства металургії щорічно викидають у повітря 35% усіх забруднень. Чорна металургія – основний забруднювач води фенолами, нафтопродуктами, сульфатами. Головними забруднювачами довкілля важкими металами, особливо миш’яком і свинцем, є підприємства кольорової металургії. На сучасних заводах встановлюють фільтри, пило- і газовловлювачі та інші очисні споруди. Деякі відхідні гази використовують як цінне паливо, SO2 – для виробництва сульфатної кислоти, шлак з високим вмістом Фосфору – для виробництва добрива. У зв’язку з вичерпуванням багатьох родовищ, розроблені нові технології переробки руд, з низьким вмістом корисних компонентів, які раніше йшли у відвали. Так, до другої світової війни в Криворізькому залізорудному районі залізо добували з руд, що містили не менше 50% цього елемента. Після війни кондиційними стали вважати руди які містили 46% Феруму. У наш час економічно вигідним стало переробляти відвали, в яких міститься цей елемент. Важливим в економії мінеральної сировини є використання вторинних ресурсів. Наприклад, скло, добуте шляхом переплавки битих скляних виробів вимагає в чотири рази менших затрат, ніж скло отримане з первинних ресурсів (піску, поташу та ін.). Нині в Німеччині з металобрухту виплавляється близько 75% сталі. Така сталь у 7–12 разів дешевша, за ту, яку отримували із первинної сировини – залізної руди. Кількість металобрухту в Україні вистачило б на роботу підприємств чорної металургії на десятків років. Все ширше в господарстві починають використовуватися замінники дефіцитних ресурсів. Так, в машинобудуванні 1 т полімерних матеріалів може замінити 3 т бронзи, свинцю. Важкі багатотонні опори, які раніш виготовляли з чавуну, сьогодні з успіхом замінюють бетонними. Зменшення обсягів видобування мінеральних ресурсів досягається їх комплексним використанням. Практично всі родовища твердих корисних копалин, крім основного компоненту містять цілий ряд супутніх. Наприклад, залізні руди Криворіжжя, крім Fe, містять також V, Cu, Co, Ni, P, S, B, Ta, Zr, Nb. Інколи цінність супутніх корисних компонентів вища ніж основних. Головним напрямком повинно стати впровадження безвідходних технологій. Суть її полягає в тому, щоб із земних надр треба брати якомога менше, а з того що взято, вилучати якомога більше корисних компонентів. Так, при кар’єрному методі добування корисних копалин накопичується багато «пустих» порід (пісок, глина, крейда). Використання цих порід для виготовлення будівельних матеріалів, вапна, цегли, тощо, дозволяє різко скоротити обсяги відвалів. Їх можна також використати для засипання боліт, ярів і отримувати нові площі корисних земель. Спосіб прямого без коксового відновлення заліза з руд є прикладом безвідходного процесу в чорній металургії. Цей спосіб передбачає зменшення кількості використаної води, а отже, зменшення кількості стічних вод, припинення надходження твердих відходів і викидів в атмосферу. Залізо добувають з руд, минаючи чавун, замість коксу як відновник використовують водень або природний газ. Одержують залізо дуже чисте.
Презентація на тему: Методи добування металів. Розвиток металургії в Україні
Презентація на тему: Розвиток металургійних виробництв в Україні
Підручник. Металічні корисні копалини України

Споріднені вершини: дивитись