відображення
сортування нова вкладка
email:
Пошук       Вибрана Вершина:       Вершина2:

Теоретичні відомості

  • "Аміак, амоніак, NH3 — неорганічна сполука, безбарвний газ із різким задушливим запахом, легший за повітря, добре розчинний у воді. Одержують каталітичним синтезом з азоту і водню під тиском. Використовують переважно для виробництва азотних добрив, вибухових речовин і азотної кислоти. Рідкий аміак використовується в холодильних установках. Водний розчин аміаку (нашатирний спирт) застосовується в медицині. Сполуки амонію – клас речовин, до складу яких входять іони амонію (NH+4). До таких речовин відносяться гідроксид амонію, хлорид амонію, органічні сполуки амонію. Іони амонію та аміак визначають разом, оскільки в залежності від рH іони амонію переходять в аміак і навпаки. Аміак – активнаі "їдка" сполука. Однак якщо замінити в аміаку один, два або всі три атома водню на органічні радикали, то " їдкість " істотно знижується, а основні властивості залишаються . Тварини і людина використовують вже приготовані рослинами азотовмісні органічні сполуки, тому для нас з вами аміак, безумовно, отрута . При попаданні на шкіру концентрований розчин аміаку викликає хімічні опіки, при вдиханні великої кількості аміаку може наступити набряк легень - реакція організму на вдихання майже всіх їдких речовин. Однак, як і багато інші отрути, в малих дозах аміак робить позитивний вплив на організм: 10 % -й розчин аміаку в воді використовують в медицині для стимуляції дихання (його не п'ють, звичайно, а просто дають понюхати ), центральної нервової системи та т.п. У великих кількостях аміак шкідливий і для рослин. Але в невеликих кількостях він їм необхідний. Адже без азоту, і зокрема без аміаку, не збудувати ті органічні сполуки, які потім перетворюються на рослинні білки, а надалі - в білки тварин. Великою кількістю газоподібного аміаку рослини проявляють стійкість по- різному. Деякі намагаються припинити йому доступ всередину ( наприклад, закривають продихи на листках ) . Інші рослини переробляють аміак за допомогою відповідних ферментів в нітрат - іони, які для рослин не отруйні, тим самим запасаючи цінний для свого розвитку елемент. Аміак, його обмін і роль в патології. Характерними ознаками аміачного токсикозу є зазвичай підвищення збудливості, розвитку судом, пригнічення дихального центру. Малі дози аміаку призводять до підвищення умовно рефлекторній збудливості і ослаблення гальмівного процесу . Великі дози аміаку, навпаки, викликають зникнення умовних рефлексів. Останнім часом встановлено цікавий факт залежності токсичності аміаку від величини рН середовища . При низьких значеннях рН аміак зазвичай токсичний лише у великих кількостях, тоді як при більш високій рН середовища набагато менші дози аміаку можуть бути летальними. Чим нижче рН навколишнього середовища в порівнянні з рН клітини, тим менше проникає аміаку в клітку, і навпаки. Аміак в організмі може з'єднуватися з солями магнію і фосфору, утворюючи погано розчинні сполуки - трипельфосфатів. Зменшення концентрації іонів магнію в тканинах призводить до порушення їх функцій. Структура АТФ у мозковій тканині в умовах аміачного отруєння знижується. При порушеннях функцій печінки вміст аміаку в крові збільшується. Гранично допустима концентрація аміаку у водах питного призначення централізованого водопостачання складає 0,5 мг/л, у децентралізованого водопостачання не повинен міститись взагалі. Для природних вод – 2 мг/л. "

Молекула аміаку
Хлорид амонію
Споріднені вершини: