відображення
сортування нова вкладка
email:
Пошук       Вибрана Вершина:       Вершина2:

Портрет О.В. Суворова


Портрет О. В. Суворова.
  • Суворов, Олександр Васильович (1729 — 1800) — генералісимус, великий російський полководець. В передмові до видання зазначено: «Портрет Суворова с единственного портрета его, писанного с натуры Саксонским живописцем Шмитом; верный список оного хранится у Ф. А. Бюлера, родитель коегопользовался особенною благосклонностью Суворова» (стор. XI); див. також прим. до № 67. Гравюру (11,3 ? 10,2) див. там же, між стор. 172 — 173. Т.Г.Шевченко. Портрет О.В. Суворова. Гравюра (11,3 ? 10,2 см) вміщена між сторінками 172 – 173 книжки М.О. Полевого «Російські полководці». Суворов Олександр Васильович (1729 – 1800) – князь, російський полководець, генералісимус. У передмові до книжки вказано, що портрет О.В. Суворова виконаний «з єдиного його портрета, писаного з натури саксонським живописцем Йоганном-Генріхом Шмідтом; точна його копія зберігається у Ф.А. Бюлера, батько якого користувався особливою прихильністю Суворова» [Полевой Н. Русские полководцы. – СПб., 1845. – С. XI]. Д.О. Ровинський, досліджуючи іконографію О.В. Суворова, відзначав: «Портрет, що належав барону Бюлеру, виконаний пастеллю, учетверо менший від оригіналу і придбаний у самого Шмідта в 1800 р. за 30 червінців» [Ровинский Д.А. Подробный словарь русских гравированных портретов. – СПб., 1889. – Т. 2. – С. 1701]. Цим авторським повторенням Йоганна-Генріха Шмідта користувався Шевченко як для ілюстрацій до «Історії Суворова» (див. коментар до № 77), так і для даного портрета. 27 лютого 1843 р. Полевой у листі до барона Ф.А. Бюлера, сина його першого власника А.Я. Бюлера, писав: «Портрет збережу як дорогоцінність і підтверджу художникові, щоб він швидше повернув його мені, для передачі вам» [Полевой Н.А. Из записок барона Ф.А. Бюлера // Русская старина. – 1871. – №12. – С. 675]. У вересні 1843 р., коли Шевченко був в Україні, Полевой у щоденнику згадував, що портрет Суворова роботи Шмідта тоді ще залишався у Шевченка [Дневник Н.А. Полевого. 1838 – 1845 // Исторический вестник. – 1888. – № 4. – С. 165]. Можливо, після повернення з України на початку 1844 р. Шевченко ще продовжував роботу над портретом Суворова. Портрет, яким користувався Шевченко, повернуто власникові. Він експонувався 1900 р. на Суворовській виставці, влаштованій при Академії генерального штабу в С.-Петербурзі, переданий на неї онуком першого власника портрета П.Ф. Бюлером [Судак В.О. Сторінки діяльності Т.Г. Шевченка-ілюстратора // Народна творчість та етнографія. – 1989. – № 1. – С. 6]. Розглядаючи портрети О.В. Суворова, гравіровані за типом Й.-Г. Шмідта, Д.О. Ровинський наводить і опис портрета, вміщеного у книжці М.О. Полевого, не вказуючи прізвища художника та гравера [Ровинский Д.A. Подробный словарь русских гравированных портретов. – Т. 2. – С. 1700]. Місцезнаходження портрета О.В. Суворова роботи Й.-Г. Шмідта невідоме. Існує припущення, що він був вивезений за кордон. Копія з нього, виконана В.О. Сєровим, зберігається нині в музеї Суворова в С.-Петербурзі [Помарнацкий А.В. Портреты А.В. Суворова: Очерки иконографии. – Л., 1963. – С. 144, 164]. Н. П. Прокопенко Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 7, с. 190 – 191 (зображення), с. 419 – 420 (примітки).

Споріднені вершини: