відображення
сортування нова вкладка
email:
Пошук       Вибрана Вершина:       Вершина2:

Катерина


Т.Г.Шевченко. Катерина. 1842. [С.-Петербург]. Полотно, олія. 93 ? 72,3 см. Національний музей Тараса Шевченка, № ж-100.
  • Праворуч унизу чорною фарбою дата і підпис: 1842. Т. Шевченко; трохи нижче – авторські написи червоною фарбою, які тепер не прочитуються. У перших описах картини вказувалося лише на авторську дату і підпис, виконані червоною фарбою [Каталог Музея украинских древностей В.В. Тарновского / Составил Б.Д. Гринченко. – Чернигов, 1900. – Т. 2. – С. 193. – № 427; Шевченко Т. Повне зібрання творів. – [X., 1932. – Т. 8]. – С. 40. – № 293]. Останні комплексні дослідження полотна засвідчили, що написи чорною фарбою неавторські [Яцюк В. Живопис – моя професія: Шевченківські етюди. – К., 1989. – С. 20 – 23]. Відомості про час створення картини та її сюжет Шевченко подав у листі до Г.С. Тарновського від 25 січня 1843 р.: «Ще ось що, намалював я се літо дві картини і сховав, думав, що ви приїдете, бо картини, бачте, наші, то я їх кацапам і не показував. Але Скобелев таки пронишпорив і одну вимантачив, а друга ще в мене, а щоб і ця не помандрувала за яким-небудь москалем (бо це, бачте, моя Катерина), то я думаю послать її до вас, а що вона буде коштувать, то це вже ваше діло, хоч кусок сала, то й це добре на чужині. Я намалював Катерину в той час, як вона попрощалася з своїм москаликом і вертається в село, у царині під куренем дідусь сидить, ложечки собі струже й сумно дивиться на Катерину, а вона сердешна тіль не плаче та підіймає передню червону запащину, бо вже, знаєте, трошки теє… а москаль дере собі за своїми, тілько курява ляга – собачка ще поганенька доганя його та нібито гавкає. По однім боці могила, на могилі вітряк, а там уже степ тілько мріє. Отака моя картина». В основному картина була закінчена влітку 1842 р., однак художник, певно, повертався до роботи над нею і пізніше. Начерк композиції твору, зроблений 25 січня 1843 р. в цитованому листі до Тарновського, дещо різниться з картиною в її сучасному вигляді. На ньому, наприклад, коня накреслено повністю, тоді як на картині його задні ноги перекриваються постаттю Катерини. Відрізняється також положення вершника. На начерку його постать зображена більш вертикально, а голова та ківер – над лінією горизонту. Рентгенографічне дослідження полотна засвідчило, що воно на певній стадії завершення переписувалося, під верхнім шаром фарб наявний ще один, на якому зображення відповідає начерку [Дорофієнко І.П. З досліджень живопису Т.Г.Шевченка // Питання шевченкознавства. – К., 1978. – С. 111]. Ці спостереження наводять на думку, що деякі фрагменти картини переписувалися художником після 25 січня 1843 р. в Петербурзі або вже в Україні. Існує думка, згідно з якою в автобіографічній повісті «Художник» описано події, пов’язані з процесом створення картини «Катерина». Там вона називається «Весталка», очевидно, у зв’язку з подібністю первісних значень слів «Катерина» і «весталка» – «непорочна», «чиста» [Яцюк В. Живопис – моя професія. – С. 10 – 20]. Перші авторські відомості про твір з’явилися 1862 р. у публікації тексту згадуваного листа Шевченка до Г.С. Тарновського [Основа. – 1862. – № 5. – С. 5 – 6]. Вперше репродуковано 1896 р. [Киевская старина. – 1896. – № 2. – Перед с. 1; По морю и суше. – 1896. – № 8. – С. 137] Місця зберігання: з 1843 – у Г.С. Тарновського; з 1853 – у В.В. Тарновського-старшого; не пізніше 1866 – колекція В.В. Тарновського-молодшого; з 1899 – Чернігівський музей українських старожитностей В.В. Тарновського; з 1925 – Чернігівський історичний музей; з 1933 – Галерея картин Т.Г. Шевченка (Харків); з 1940 – Центральний музей Т.Г. Шевченка (Київ); з 1948 – Державний музей Т.Г. Шевченка (Київ). Виставки: 1929. Чернігів. Шевченківська виставка [Карачевська А. Виставка Т. Шевченка: Провідник. – Чернігів, 1930. – С. 30. – № 10]. 1939. Київ. Ювілейна Шевченківська виставка [Республіканська ювілейна шевченківська виставка в Києві: Каталог-путівник. – К., 1941. – С. 18. – № 87]; 1951. Москва. Виставка образотворчого мистецтва УРСР [Выставка изобразительного искусства Украинской ССР. Живопись, скульптура, графика: Каталог. – Киев, 1951. – С. 104]; 1968. Прага. Шевченківська виставка [Taras Sevcenko: Vystava o zivote a dile. – [Прага, 1968]. – № 10/1]; 1983. Київ. Виставка реставрованих творів (без каталогу); 1984. Москва. Виставка реставрованих творів у СРСР (без каталогу); 1984. Київ. Шевченко-художник. До 170-річчя від дня народження [Шевченко-художник: Каталог виставки. – К., 1986. – С. 6]; 2003. Львів. Виставка однієї картини. В.М. Яцюк Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 7, с. 94 – 95 (зображення), с. 388 – 389 (примітки).


Супермножина:

Споріднені вершини: